Як добре відомо людям, знайомим з діяльністю РЛП «Краматорський», на території «Візит – Центру» Садиба Бантиша» парку вже давно створений та успішно функціонує вольєрний комплекс, де відвідувачі можуть ознайомитися з цілим рядом цікавих звірів та птахів, як вітчизняних, так і екзотичних. На жаль, на даний час його відвідування призупинене, тому науково-дослідний відділ парку наразі пропонує Вашій увазі «віртуальну» екскурсію цим об’єктом, та заочне знайомство з його мешканцями.

Розпочнемо нашу екскурсію з копитних тварин. Перші з них – олені.

На території вольєрного комплексу мешкають два види з родини Оленеві (Cervidae) – олень плямистий Cervus nippon та олень благородний Cervus elaphus. В Україні вони зустрічаються і в природі. При цьому Олень плямистий не є аборигенним видом, колись він був привезений до нас із Далекого Сходу (взагалі, Cervus nippon у перекладі означає «Олень японський», «Ніппон» — один з варіанті самоназви Країни Східного Сонця. До речі, одна з його дещо поетичних назв на сході – «олень-квітка», завдяки гарній зовнішньості).

У природі олені тримаються у лісових масивах, виходячи на узлісся та відкриті простори, деталі таких переміщень залежать від часу доби, пори року, особливостей території, тощо.

Олені є жуйними тваринами, мають багатокамерний шлунок, що допомагає їм єфективно перетравлювати рослинні корми. Харчуються вони в основному зеленою травою, молодими гілками дерев та чагарників. Взимку поїдают суху траву та листя, гілки та кору дерев. Також при можливості можуть поласувати ягодами та грибами. Травна система у оленів, як і у інших жуйних тварин, направлена на вживання специфічних кормів. Потрапляння до організму деяких неприродних продуктів (солодощі, хліб) може викликати тяжкі наслідки для тварини та навіть її загибель.

Олень плямистий, як видно з назви має плямистий окрас, тобто на коричнюватому загальному фоновому забарвленні шерсті присутні білі округлі плями. Але таке забарвлення характерне лише у теплу пору року, зимовий окрас коричнювато-сіруватий. Олень благородний протягом всього року має коричневе забарвлення. Але, їх дитинчата, а також малюки ще одного поширеного у нашій місцевості виду копитних – сарни європейської, мають плямисте забарвлення від народження. У віці декілька місяців, залежно від виду, вони линяють, та набувають окрасу як у дорослих особин. Цікава риса у забарвленні цих Оленевих – біла пляма на стегнах навколо хвоста, яку називають «дзеркало». Воно, добре помітне ззаду у напівтемних лісових хащах, носить сигнальні функції при колективному переміщенні групи тварин, є своєрідним засобом для спілкування, так наприклад, по «дзеркалу» малеча знаходить маму у густій рослинності.

Роги у даних видів мають тільки самці. Вони використовують їх як знаряддя у боротьбі за самку, під час бою тварини зчіплюються ними, та штовхають один одного. При цьому чути гучний звук, що нагадує тріск – ніби ламається товста гілка дерева. Таке змагання виявляє найбільш фізично сильніших та активніших самців, пошкодження супротивника не є метою. Самці з аномальними, або частково поламаними рогами, які не можуть зайти у правильний зачеп з рогами опонента при штовханні, представляють вже серйозну небезпеку для противника, так як можуть суттєво поранити його у шлюбній бійці, аж до загибелі. Це у жодному разі не йде на користь популяції в цілому (у мисливських господарствах таких особин відстрілюють, бо вони ранять та вбивають сородичів, хоч і ненавмисно) . Гон у наших оленів розпочинається восени, після його закінчення роги у тварин відпадають. Навесні розпочинають ріст нові роги, які будуть ще кращими, адже чим старше тварина тим розгалуженіші та більші у неї роги. Зараз ріжки у оленів вкриті тонкою шкірою з тонким шаром м`якенької шерсті, шкіра пронизана кровоносними судинами, які живлять тканину рогів і сприяють їх росту. Приблизно в кінці літа шкіра облізе, а роги окостеніють та втратять чутливість, і стануть потужним знаряддям нападу та самозахисту (рогами оленів та їх найближчих родичів можна не тільки таранити. Якщо придивитися, то помітно, що вони ростуть таким чином, щоби прикривати зверху шию та частину спини, особливо якщо тварина запрокине голову назад. Це допомагає проти хижаків, які при переслідуванні намагаються заскочити зверху-збоку, про певному везінні олень може зачепити хижака та скинути уперед, в ідеалі – під копита).

Роги у оленів відростають досить швидко, для цього процесу організм витрачає багато макро- та мікроелементів. Тому для нормального стану організму тваринам потрібні мінеральні добавки в корм. Одна з необхідних речовин – звичайна кухонна сіль, у природі олені самі знаходять її джерела – солонці або солончаки (ґрунти з великим її вмістом). Тварини просто лижуть їх, таким чином, поповнюючи запаси організму. Таке явище характерне не тільки для оленів, а й для деяких інших видів тварин.