Кумки

Черговий нарис з циклу про амфібій України, підготовлений для Вас науково-дослідним відділом РЛП «Краматорський», присвячений Кумкам. Це досить своєрідні тваринки. В нашій країні їх два види – Кумка червоночерева (Bombina bombina) і Кумка жовточерева, вона ж гірська (Bombina variegata). На території Донецької області (а також майже во всій території України) поширена Червоночерева, а Жовточерева мешкає тільки у деяких західних регіонах.

Це дуже своєрідні та цікаві з багатьох причин тваринки.

Кумки відносяться до родини Кумкові (Bombinatoridae). Ця група вважається досить древньою серед Безхвостих амфібій, бо її представники мають багато примітивних рис. Одна з них виражається назвою родини, до якої цих тварин відносили ще нещодавно – Круглоязичні (Discoglossidae) – зараз те, що залишилося від старої родини, називається Alytidae, щодо тенденцій до змін у систематиці автори висказувалися у попередній нарисах цього циклу). У них дисковидний, зрощений з нижньою щелепою язик, який не приймає участі в ловлі здобичі, як наприклад, у «більш просунутих» амфібій (Жаби, Ропухи, та ін.). Кумки не можуть ним «вистрілювати», вони хапають здобич щелепами. Далі вони, вже як і інші амфібії, заштовхують її до рота передніми лапами, при подальшому ковтанні проштовхуючи їжу по стравоходу своїми очними яблуками, які рухають відповідними м’язами. Всі, хто бачив харчування земноводних, мабуть, помічали, як вони починають по черзі або разом втягувати свої звичайно «вирячені» очі та прижмурювати їх. Таким чином, вони натискають ними ззовні на стравохід і проштовхують здобич в сторону шлунку.

Кумки – невеликі амфібії з довжиною тіла близько 5-6 см. Вони, також як і Зелені жаби, про яких ми розповідали раніше, у порівнянні з іншими нашими амфібіями тісно прив’язані до води протягом більшої частини активного періоду свого життя (зимують на суходолі). Якщо Кумки і віддаляються від водойми, то в умовах високої вологості та на невелику відстань (Жовточерева демонструє дещо менші вимоги до цього параметру оточення і може віддалятися від води на більші дистанції та час). Місцями їх мешкання є, як правило, невеликі непроточні або слабопроточні водойми. Це можуть бути непересихаючі канави чи глибокі калюжі. Якщо ви помічаєте у калюжі посеред лісової ґрунтової дороги ознаки присутності якихось амфібій – то це, цілком вірогідно, саме вони, часто у «компанії» з невеликими особинами Зелених жаб. Можуть зустрічатися і в прибережній зоні порівняно великих водойм (у Краматорську, наприклад, у відомому «Абазовському ставку»). Взагалі, водойми, у яких мешкають та розмножуються Кумки, можуть розташовуватися як під пологом лісу, так і посеред степових ділянок, тому у відповідний період у різних біотопах можна почути спів цих амфібій, який є досить специфічним. Кумки видають горлові звуки, роблячи це на вдиху, виходить цікавий ефект, особливо якщо тварина співає під водою. Власне, завдяки йому Кумки й отримали родову назву (російська їх назва – Жерлянки, теж цілком вірогідно пов’язана з особливостями вокалізацій). Його можна передати по різному, одному з авторів він взагалі нагадує звук, немовби хтось короткими рухами гойдає туди-сюди погано змазані дверцята. На вразливу людину, особливо раннім світанком з густим туманом, коли звуки  розповсюджуються та викривляються досить своєрідним чином, він може спричинити дещо моторошне враження. Деяке уявлення про те, як звучать голоси амфібій з-під води можуть мати ті, хто утримував дома звичайну та широко розповсюджену в акваріумах шпоркову жабу (Xenopus laevis) або подібні види (родина Піпові (Pipidae), до речі, теж достатньо примітивна група, як і Кумки, язика вони зовсім не мають, високоспеціалізовані до повністю водного способу життя, взагалі не виходять на суходіл, чому їх порівняно набагато простіше утримувати вдома – просто в акваріумі). Один з авторів (на той час не мавший гадки про те, що ці тварини взагалі мають голос) гарантує, що не знав, що думати, раптом прокинувшись посеред ночі у темній квартирі від чітких потойбічних звуків десь зовсім поруч, і декілька хвилин гадав, що це таке, аж доки не зрозумів, що у напрямку, з якого вони доносяться, стоїть акваріум. Ось дещо подібним чином звучать й голоси Кумок.

Забарвлення Кумок зверху – темно-буруватих, коричнювато-сіруватих, інколи зеленуватих тонів з невеликими темними плямами. Такий окрас чудово маскує їх – при погляді зверху на фоні темного дна, особливо якщо наявні рослини або їх залишки, що плавають на поверхні, цю невеличку тваринку, доки вона не рухається, роздивитися досить складно (до речі, незважаючи на малорухливість у звичайному стані, ці істоти досить вправні та фізично розвинені – любителям відомо, що з вітчизняних земноводних з тераріумів частіше збігає хіба що Райка (Hyla), але у останньої, принаймні, є присоски на пальцях). Найбільш цікавою рисою Кумок, через які вони отримали видові назви, є забарвлення нижньої поверхні тіла, включаючи лапи – вони досить яскраво та контрастно розмальовані. Це попереджувальне забарвлення, завдання якого – відлякування хижаків. Ми вже писали про те, що усі амфібії у різних степенях мають властивості пасивно-отруйних тварин, і Кумки не є виключенням. Їх шкірні залози виділяють отруйні пептиди, які здійснюють подразнювальний ефект на слизові оболонки (що, однак, не заважає деяким хижакам інколи ласувати й цими амфібіями). Для людини Кумки цілком безпечні, однак ще раз застерігаємо – якщо Ви тримали в руках якесь земноводне – не варто потім без миття торкатися пальцями слизових оболонок – рота, носа, а особливо очей, адже можна отримати хімічні опіки, незначні, але досить не приємні. Попереджуючі про таку свою властивість, Кумки можуть перевертатися на спину (дивись відповідне фото), підтягуючи лапи до тіла, та вигинаючись яскравою черевною стороною наверх, чим немовби натякають, що чіпати їх не варто.

Насправді, відображений у назвах видів колір забарвлення не є аксіомою, яскравим елементом забарвлення у Червоночеревої може бути будь-який тон від блідо-жовтого до цегляно-червоного. Відрізняти їх можна таким чином: у Червоночеревої – темний низ з яскравими плямами, у Жовточеревої – навпаки – яскравий низ, а на його тлі – темні плями. Узор на череві Кумок дуже індивідуальний, є думка, що неможливо знайти двох ідентичних особин.

Кумки жовточерева занесена до Червоної книги України з природоохоронним статусом «вразливий». Як нескладно здогадатися, знаючі про їх прив’язаність до водойм, вони можуть бути легко вразливими локально, тобто знищення або отруєння навіть невеликої водойми, яке є місцем мешкання цих амфібій, є ударом по популяції.

Науково-дослідний відділ РЛП «Краматорський» у минулому році створював відеосюжет про Кумку червоночереву, який можна подивитися за посиланням: https://www.facebook.com/1440901412587301/videos/899980780599939