Сьогодні в Україні святкують – День степу. Нажаль це природоохоронне свято досі не проголошено відповідним Указом Президента України і не отримало державного визнання. Не всі досі розуміють що таке степ? Чому його потрібно зберігати? Де можна побачити степ? І через що ми в Україні втрачаємо степи? Зараз це питання, під час військової агресії росії, набуває найбільшої актуальності.

Визначень степу дуже багато, ми не вдаючись у хащі географічної та геоботанічної полеміки та термінології, в контексті тематики нашої публікації надаємо одне з визначень степу. Тож степ – це біом Помірного поясу. Нарівні зі степами до основних біомів Землі відносяться Тундра, Тайга, Пустелі, Савани, Тропічні дощові ліси та ін.

Степ це велике за своєю площею угрупування рослин і тварин, яке має планетарне значення у кругообігу речовини і енергії. Звісно його стан впливає на кліматичні зміни на нашій планеті, а втрата біорізноманіття степів призводить у кінцевому результаті до вивільнення вуглецю до атмосферного повітря і спричиняє «парниковий ефект». За кількістю життєвих форм степ не поступається навіть такому біомам як Тайга і Листяний ліс. В аграрній промисловості значення степів також неможна недооцінити. Саме в цьому біомі розташовані значні за площею орні землі, які годують не лише громадян країн яким вони належать. Особливо це відчувається зараз під час війни в нашій країні, яка може призвести до голоду в інших країнах залежних від поставок зернових. Тож збереження степів головна умова в сьогоденні для виживання низки видів тварин і рослин. Збереження степів без перебільшення є умовою для виживання людства.

Степи розповсюджені досить широко у світі. І не скрізь їх називають степами. Досить великий терен степу розташований в центральних штатах США й Західній Канаді зветься прерія. У Патагонії Південної Америки переважають теплі степи, які звуться пампи або пампаси.

Відносно невеликі території степу можна знайти у внутрішній частині Південного острова Нової Зеландії а також в Австралії — між хребтами Масгрейв.

В Південній Африці аналог наших степів розповсюджений у Драконових горах – на посушливому плато, що зветься гірський велд (або фелд).

В Азії пустеля Тар на півострові Індостан насправді є досить посушливим степом. Центральна Анатолія в Туреччині, та Паннонійська рівнина у Європі представлені холодними степами.

В Європі, деякі середземноморські райони також мають степову рослинність, такі як центральна Сицилія та центрально-східна Іспанія, особливо на південно-східному узбережжі в районі Мурсії, а також місця розташовані в дощовій тіні, на кшталт Сарагоси. В Угорщині справжні степи носять назву «пушта».

Але найбільша у світі ділянка степів, називається «Великий Степ», яка простягається від румунської Добруджі через Україну до хребтів Алтаю, Копетдагу і Тянь-Шаню. На території України степ займає 240 тисяч км², або 40% від усієї території країни і є найбільшим зональним природним комплексом.

Нажаль з кожним роком ми втрачаємо степи. І це відбувається через нераціональне їх використання, стрімкий розвиток урбаландшафтів, надлишковий «неекологічний» видобуток корисних копалин, неефективний контроль за використанням сільськогосподарських угідь, надмірний внесок хімічних, у тому числі токсичних, речовин у ґрунти, через весняні пожежі, через знищення степових клаптиків у наслідок «недолугого» заліснення. До цього переліку в нашій країні додалися ще й всі жахи війни, які переважно відбуваються саме у степовій зоні. Прогнозувати негативні наслідки, які безпосередньо і опосередковано, ще будуть нанесені нашим степам, зараз не передбачається можливим, але негативні перспективи мають бути жахливими.