Співробітники науково-дослідного відділу парку пропонують Вашій увазі черговий нарис з циклу «віртуальна екскурсія» вольєрним комплексом «Візит-Центру». Сьогодні ми хочемо розповісти про ще одну тварину із ряду Парнокопитні, родини Свиневі Suidae – а саме про дику свиню Sus scrofa.

До речі, свині свійські Sus scrofa domestica – це одомашнена форма дикої свині. Зараз доволі часто у природі чи у приватних господарствах можна побачити гібриди свійської та дикої свиней, адже вони легко схрещуються. При утриманні домашніх тварин у напіввільних умовах можуть траплятися такі випадки.

Дикі кабани доволі крупні тварини, ростуть практично на протязі всього життя. В природі вони досягають віку 10-12 років, у неволі можуть доживати і до 20 років. Також кабани мають міцні ікла, які у самців розвинені краще ніж у самок, вони з віком відростають і помітно стирчать назовні, що надає тваринам агресивного вигляду. Взимку у диких свиней відростає густе, жорстке хутро, яке захищає їх від морозів. У дорослих свиней хутро сіруватого кольору, а ось поросята народжуються коричневі у сіру смужку, таке забарвлення допомагає їм краще маскуватися. Зазвичай навесні самка народжує 5-8 поросят, інколи більше, малеча всюди слідує за своєю мамою. Коли наступають холоди дикі свині збираються у групи.

Мешкають дикі свині переважно у лісах, але у пошуках їжі можуть виходити на оброблені сільськогосподарські угіддя чи наближуватися до людських поселень. Улюбленими місцями відпочинку є ділянки, зарослі очеретом та подібними рослинами (наближуючись до подібної локації посеред лісу, треба бути завжди готовим до підняття їх групи, хоча часто вони уходять напрочуд відносно тихо, можна навіть нічого не помітити). Про присутність кабанів у лісі відразу повідомляють характерні «копанини» у ґрунті, які вони утворюють, шукаючи їжу. Зазвичай при зіткненні з людиною дикі свині тікають. Досить рідко але можуть становити небезпеку самки з маленькими поросятами, або старі самці. На цьому місці слід зазначити, що дика свиня є найбільш небезпечним звіром у наших лісах (врукопашну відбитися від цього танку, якщо у нього серйозні наміри, нереально). При зустрічі з цією твариною треба намагатися відійти в сторону на безпечну відстань. Якщо кабан намагається вас атакувати, можна сховатися за деревом або спробувати залізти на нього (відомі випадки, колись чимось розлючена тварина не бажала покидати місця інциденту, та тривалий час чекала, доки людина спуститься та знову опиниться у досяжності).

Взагалі, у багатьох країнах де не так розвинене мисливство та браконьєрство, диких кабанів можна побачити і у містах, де вони ходять недалеко від людей і зовсім не проявляють агресію. Тобто тварини адаптувалися до життя поряд з людиною і вони не заважають одне одному. Таку свиню з маленькими поросятами ви можете бачити на доданому до цієї публікації фото, зробленому на околиці великого міста у Польщі. Як видно на фото, дика свиня має не зовсім типове для наших представників виду, плямисте забарвлення. Звичайно, перша думка, яка виникає – про те що це гібрид, але такий окрас зустрічається у тварин в Західній Європі (подібне забарвлення у диких свиней спостерігалося сотні років тому, на деяких картинах художників епохи Відродження зображені тварини з плямистим окрасом).  Зверніть увагу на малечу, яка має природну смугасту шерсть.

Дикі свині харчуються рослинною та тваринною їжею. Викопують із землі коріння та коренеплоди різних рослин, навесні можуть поїдати молоді пагони рослин, також їдять різних комах, хробаків та дощових черв’яків. При нагоді можуть поїдати трупи тварин, або не тільки трупи.

У цих цікавих тварин досить гарно розвинений нюх, тому вони можуть розкопувати різну їжу, якою харчуються, відчуваючи запах через шар землі (до речі, такий їх навик притаманний і свійським свиням, тому деякі люди дресирують їх для пошуку трюфелів).

Диких свиней, особливо, влітку можна побачити біля невеликих водойм, де вони валяються у багнюці, щоб вона повністю вкрила їхню шкіру, цей ритуал допомагає тваринам регулювати теплообмін, а також у такий спосіб вони борються із ектопаразитами (паразити, що живуть на поверхні шкіри постійно або тільки в період харчування). Насправді, дикі свині дуже розумні та чистоплотні тварини, їхній рівень інтелекту не поступається такому у службових порід собак. У разі утримання у вольєрі вони впізнають людей, які за ними піклуються та добре розуміють, звідкіля береться їжа. На початку створення вольєрного комплексу (коли вольєри ще не були надійними сучасними спорудами, як зараз, після реконструкції, а представляли собою стінки з сітки-рабиці, натягнутої на дерев’яні стовпи), один з кабанів вибрався назовні та втік до лісу. На втікачі давно поставили хрест, але через десь півтори місяці якось зранку він був виявлений у рідному вольєрі, куди проник таким же ж чином, як і втік – проломивши огорожу. Мабуть, справа була в тому, що тієї самої ночі випав перший сніг, і розумній тварини стало очевидно, що скоро у природі з їжею істотно погіршає – погуляв, мов, і годі.

Свині дикі чи домашні можуть привчатися до туалету (породи мініпігів люди часто утримують дома, як домашніх улюбленців).