Черговий підготовлений співробітниками науково-дослідного відділу РЛП «Краматорський» нарис з циклу, присвяченого найбільш рідкісним, чи таким, що зникають, або зовсім не виявлені у останні роки у м. Краматорську та його околицях тваринам, присвячений метеликам з великої та цікавої родини Сонцевики (Німфаліди, Nymphalidae). Це, як правило, помітні та привертаючі увагу метелики, які відрізняються, окрім іншого, недорозвиненою передньою парою лап. Представники цієї родини, які зустрічаються в Україні, поділяються на 7 підродин, у рамках теми нарису варто звернути увагу на 4 з них.

Почнемо з підродини Сатири (Satyrinae). Сатири – широко розповсюджені метелики різних розмірів. Більшість Сатирів нашої країни, за декількома виключеннями, мають схожий тип малюнку крил. Основний окрас, як правило, бурих, коричнево-бархатних тонів, на цьому фоні у більшості випадків знаходяться темні окоподібні плями, розмір та форма яких (від маленької крапки до великого «ока» з деяких елементів) залежать від виду та статі метелика.

Серед найбільш звичайних для околиць Краматорська Сатирів –  2 види маленьких Прочанків (Coenonympha) та помітно крупніші чорно-біла Галатея (Melanargia galathea) та Очняк волове око (Maniola jurtina), кількість якого у нас, до речі, наприкінці десятих років сильно впала (до поодиноких знахідок, а ще порівняно недавно вони зустрічалися повсюди та у великій кількості, один з авторів цього нарису особисто спостерігав, наприклад, у долині р. Біленька скупчення з сотень особин цих видів, які під час денної спеки збиралися у тіні куп листяних дерев, що є вражаючим видовищем, так як метелики порівняно чималенькі) і лише з 2020 р. почала помітно зростати. А ось деякі близькі їх родичі – Маера (Lasiommata maera) та Лікаон (Hyponephele lycaon), які і раніше не відрізнялися чисельністю, за останні приблизно десять років, нажаль, майже зникли.

Зовнішньо дуже виділяється на фоні абсолютної більшості метеликів нашої країни (схожих метеликів можна перерахувати на пальцях однієї руки) Бризеїда (Chazara briseis). Щодо походження назви – хто такі хазари, вважаємо, додатково роз’яснювати читачам не треба, а власне, Бризеїда (по іншій версії Хризеїда), згідно Гомеру, жінка, яка послугувала «яблуком розбрату» між Агамемноном (головнокомандуючим військом греків у Троянській війні) та Ахіллом, що вилилося у відмову війська мірмідонців та особисто Ахілла продовжувати бойові дії.

Це великий (особливо самиця – розмах її крил десь до 7 см.)  метелик. У нього чорні крила, пересічені широкими білими пасмами, на фоні котрих розташовані чорні окоподібні плями. Біля Краматорська, а саме на ділянці РЛП «Краматорський» «Біленьке» один з авторів нарису зустрів 3 особини цього незвичайного метелика у вересні 2008 року. Згідно даних з актуальних літературних джерел, Бризеїда на той момент була достовірно відома лише з більш південних, приморських районів, та Криму. Нажаль, ця щаслива зустріч дотепер не повторювалася.  Метелик занесений до Червоної книги України (ЧКУ).

Центральна підродина Німфалід – Німфаліни (Nymphalinae). До неї відносяться, наприклад, такі усім відомі та легко впізнаваємі метелики, як Адмірал (Vanessa atalanta) та Павиче око (Inachis io). Також сюди належить Жалібниця (Nymphalis antiopa) – метелик зі своєрідним, дуже контрастним малюнком крил – вони темні, майже чорні (через що тварина й отримала таку похмурувату назву) з широким лимонним кантом по зовнішнім краям. Метелик великий, дуже помітний, характерний окрас не дозволяє сплутати його з кимось ще. Один з авторів неодноразово спостерігав його прямо в центрі м. Краматорська, але це було ще у вісімдесяті роки. Нажаль, про більш сучасні його знахідки тут нам невідомо.

З позитивної інформації щодо метеликів цієї підродини  — останніми роками неодноразово зустрічався раніше не відмічений у нас близький родич Жалібниці – Сонцевик чорно-рудий (Nymphalis xanthomelas).

Також до Нимфалід відноситься підродина Підсрібники (Argynninae). Це багаточисельна група метеликів різних розмірів, які зустрічаються у різних біотопах від степу до вологого лісу, та здебільшого мають подібний окрас верхньої сторони крил – жовто-помаранчевий з тонким темним сітчастим візерунком та цяточками. Щодо представників цього таксону у районі м. Краматорська наразі є як негативна (з нульових років тут невідомі знахідки Єфросини (Clossiana euphrosyne), так і позитивна інформація (у 2021 р. вперше виявлений такий вид, як Ніобея (Argynnis niobe), при чому у різних місцях різними дослідниками).

Завершимо розгляд Німфалід підродиною Мінливці (Apaturinae). Ці метелики з феєричним окрасом крил. Спершу відразу пояснимо, що видимий окрас крил метеликів у значній мірі забезпечується не тільки пігментами, а й оптичними ефектами, які утворюються структурними елементами покривів (цей «внесок» у загальний вигляд  різниться у різних видів). Якщо оптична складова досить вагома – крило помітно міняє свій видимий окрас у залежності від якості падаючого на нього світла (спектру, куту падіння, характеру розсіяності, тощо). Серед наших метеликів це найбільш яскраво помітно саме у Мінливців, звідки й назва – крила навіть нерухомої тварини під трохи різними ракурсами різко та примхливо міняють свій колір від бурувато-гірчичних до пронизуюче-блакитних тонів.

У рамках тематики нарису Мінливців ми згадаємо у позитивному ключі. До десь середини десятих років у межах Краматорська вони були надійно відомі з 1 екземпляра Мінливця малого (Apatura ilia), який був виявлений  у межах багатоповерхової міської забудівлі (невідомо звідки залетів до проміжку між склами віконної рами бухгалтерії РЛП «Краматорський»). Взагалі, цей метелик віддає перевагу вологим широколистяним лісовим ділянкам, бажано, поблизу водойм, та добре відомий з відповідних місць на півночі області. Саме у такому біотопі нарешті і було виявлено його мешкання на ділянці парку «Шабельківка», де він, судячи з чисельності, почуває себе комфортно.